Лікування іхтіофтіріозу у риб

Збудником є одноклітинна війчаста інфузорія Ichthyophthirius multifiliis. Вона живе під верхнім шаром шкіри та зябрового епітелію риби, живиться її клітинами, а згодом виходить назовні, щоб розмножитися.

Найчастіше манку приносять із новими рибами, яких не витримали на карантині, або з водою з транспортного пакета. Спалах провокує стрес. Його спричиняють перевезення, різкий перепад температури (скажімо, після підміни холодною водою), перенаселення чи погана якість води. Паразит може роками непомітно жити на рибах-носіях і розмножитися, коли їхній імунітет слабшає.

Частіше хворіють неони, гупі, коридораси і золоті рибки, але сприйнятливі практично всі прісноводні риби.

Щоб лікування вдалося, треба розуміти цикл паразита. Він проходить три стадії.

• Трофонт і є тією білою крапкою. Він сидить під шкірою риби, і жоден засіб у воді його там не дістає.
• Томонт утворюється, коли дозрілий паразит залишає рибу. Він опускається на ґрунт, скло чи рослини й утворює цисту, усередині якої ділиться на сотні дочірніх клітин.
• Теронти, або бродяжки, виходять із цисти і вільно плавають, недовго шукаючи нового господаря. Якщо не знайдуть, гинуть.

Лікувальні засоби діють лише на бродяжок. Тому ще кілька днів після початку лікування білі крапки можуть не зникати і навіть з’являтися нові, хоча ліки працюють. Курс продовжують ще кілька днів після того, як зникла остання крапка.

Швидкість циклу залежить від температури. У теплій воді він займає лічені дні, у прохолодній розтягується на тиждень-два і довше.

Манку зазвичай впізнають на око, але кілька станів схожі на неї.

• Оодиніоз дрібніший, нагадує золотистий пил і краще видний, якщо світити ліхтариком збоку.
• Шлюбні горбики в самців золотих рибок розташовані лише на зябрових кришках і передніх променях грудних плавців, а риба при цьому активна й здорова.
• При колумнаріозі й сапролегніозі на рибі з’являються плями, наліт чи пасма, схожі на вату.

Точно підтвердити діагноз може іхтіопатолог або ветеринар, який працює з рибами, за допомогою мікроскопії зіскрібка зі шкіри чи зябер. В Україні таких фахівців мало, тому багато власників покладаються на досвід продавців акваріумних магазинів і власні тести води. Для цінних риб, наприклад дорогих порід золотих рибок чи великих скалярій, варто знайти ветеринара, який лікує риб.

Зазвичай лікують увесь акваріум, бо бродяжки вже є у воді та ґрунті. Окремий відсадник зручний для цінної риби або тоді, коли в загальному акваріумі живуть креветки чи равлики, для яких ліки отруйні.

Підвищення температури

Для тропічних риб температуру піднімають поступово, на 1–2 °C на добу, до верхньої межі комфорту виду, часто до 28–30 °C. У теплій воді цикл паразита коротшає, і він раніше доходить до вразливої вільної стадії. У теплій воді менше кисню, тому посильте аерацію.

Обережними треба бути з видами, які погано переносять спеку. Коридорасам і деяким іншим сомикам температуру піднімають помірніше. Золоті рибки холодноводні, тому воду для них нагрівають лише трохи і повільно, в межах, які вид витримує.

Протипаразитарні засоби

В акваріумних магазинах продають готові засоби проти манки на основі барвників, формаліну, солей міді та інших речовин. Застосовуйте їх строго за інструкцією виробника, нічого не посилюючи від себе. Безлускові риби (коридораси, анциструси), неони і безхребетні дуже чутливі до таких препаратів, а засоби з міддю для креветок і равликів зазвичай отруйні, тож шукайте на упаковці відповідне попередження. На час лікування приберіть із фільтра активоване вугілля, бо воно поглинає ліки.

Що робить фахівець

Іхтіопатолог підтверджує діагноз під мікроскопом, оцінює ураження зябер, підбирає засіб з огляду на види в акваріумі і може порадити, як підтримати ослаблених риб.

Щодня або через день сифоньте ґрунт. Так ви механічно видаляєте цисти. Після сифонування доливайте засіб так, як радить інструкція для підмін води.

• Годуйте помірно, бо недоїдки погіршують воду.
• Регулярно перевіряйте аміак і нітрити тестами, бо лікування нерідко пригнічує бактерії фільтра і зриває азотний цикл.
• Не додавайте нових риб, доки акваріум не простоїть без ознак манки щонайменше два тижні.
• Стежте за диханням. Якщо риби хапають повітря, одразу посильте аерацію.

Після курсу повертайте температуру до звичайної так само поступово.

Найкраще захищає карантин нових риб в окремій ємності щонайменше 2–4 тижні. Воду з пакета в акваріум не виливайте, а пересаджуйте рибу сачком.

Тримайте стабільну температуру за допомогою терморегулятора і підмінюйте воду водою тієї ж температури. Не перенаселяйте акваріум і стежте за якістю води. Сильна риба в добрих умовах часто сама справляється з поодинокими паразитами, а спалах майже завжди вказує на стрес.