Догляд за джунгарським хом’яком

За ніч джунгарик пробігає кілометри, тому, попри малий розмір, йому потрібна простора клітка. Мінімальна площа дна близько 80×50 см, а краще більше. Крізь прути з кроком понад 1 см хом’ячок легко пролазить, тому замість клітки часто обирають тераріум або пластиковий контейнер із сітчастою кришкою.

Облаштування

• Шар підстилки 15–25 см, щоб хом’як міг рити нори. Підійде паперова підстилка, целюлозні гранули і трохи сіна.
• Суцільне колесо діаметром від 20 см. У колесі на 14–16 см, яке продають у наборі з кліткою, хом’як біжить із вигнутою спиною, і з часом це шкодить хребту.
• Два-три сховки, тунелі, корок, гілки фруктових дерев без лаку, обдані окропом.
• Пісочниця з чистим дрібним піском, у якому джунгарики охоче купаються.
• Поїлка-ніпель або невелика важка мисочка, яку тварина не перекине.

Тримайте житло в кімнаті з температурою 20–24 °C, подалі від батареї і вікна. Джунгарики походять із сухих степів і погано переносять вогкість.

Від годування залежить не лише вага, а й ризик хвороб. Ця група хом’яків генетично схильна до цукрового діабету, особливо гібриди з хом’яком Кемпбелла, яких часто продають під виглядом джунгариків.

Джунгарику з невідомим походженням солодкі фрукти краще не давати зовсім. Перевіряйте склад корму. Цукор, патока, сухофрукти і кольорові пластівці вказують на невдалу суміш.

Хом’як прокидається ввечері. Тоді й доливайте воду, давайте свіжу зелень і приділяйте йому час. Щодня прибирайте недоїдений вологий корм, щоб нічого не скисло в схованках. Підстилку в туалетному кутку міняйте раз на 1–2 дні, а повністю підстилку раз на 3–4 тижні, залишаючи жменю старої.

Купати джунгарика у воді не можна, а шерсть він чистить сам у пісочниці. Кігті та зуби зазвичай стачуються самі, якщо в житлі є камінці, гілки і корок. Якщо кігті все ж відросли надто довгими, зверніться до ветеринара, бо вкоротити їх такій дрібній тварині самостійно складно.

До рук джунгарики звикають повільно. Тримайте хом’яка низько над столом або сидячи на підлозі, бо він може раптово стрибнути з долонь.

У зоомагазинах джунгариків часто продають парами. Проте дорослі хом’яки цього виду здебільшого краще почуваються поодинці. Спочатку пара може жити мирно, але згодом між хом’яками нерідко спалахують бійки із серйозними укусами. Слабший хом’як від постійного стресу худне і хворіє.

Якщо двоє вже живуть разом, стежте, чи немає конфлікту. Про нього свідчать писк, погоні, ранки на крупі й вухах, а також те, що один хом’як ховається і не підходить до їжі. Тоді розсаджуйте їх назавжди, бо повторне знайомство майже ніколи не вдається.

Різностатеві пари розмножуються без перерви. Самка може завагітніти одразу після пологів, і таке виснаження скорочує їй життя.

Живе джунгарик недовго, а хвороби в нього розвиваються швидко, тому раз на тиждень зважуйте хом’яка на кухонних вагах із кроком 1 г і оглядайте його.

• Діабет. Хом’як п’є значно більше, ніж раніше, багато мочиться (мокра підстилка в туалетному кутку), худне при доброму апетиті, стає млявим. Ветеринар підтвердить діагноз аналізом сечі або крові.
• Мокрий хвіст та інші діареї в молодих хом’яків. З ними їдьте до лікаря без зволікань.
• Переростання зубів і травми від падінь.
• Пухлини. Найчастіше це утворення на шкірі і набряки на животі, особливо після року.
• Хвороби очей. Очі в джунгариків опуклі, тож бувають травми, кон’юнктивіт і катаракта, яка часто супроводжує діабет.
• Свербіж і лисини. Причиною можуть бути кліщі та короста або грибкова інфекція.

Чистокровний джунгарський хом’як має невелику круглу мордочку, коротші вушка, чітку темну смугу на спині та дугоподібні лінії на боках. Улітку шерсть сіра або коричнева, а взимку багато джунгариків світлішають, іноді майже до білого.

Хом’як Кемпбелла (Phodopus campbelli) і гібриди мають ширшу морду, часто розмиту смугу і найрізноманітніші забарвлення, наприклад рудуваті, перлові з плямами, аргенте. Вони частіше кусаються і мають вищий ризик діабету. Догляд від цього майже не змінюється, але за раціоном і вагою такого хом’яка стежте особливо уважно.

Хом’як Роборовського, ще один карликовий вид, менший за обох, без смуги на спині і з білими плямами над очима.

Беріть хом’ячка у віці 4–6 тижнів у заводчика або в магазині, де тварин тримають окремо за статтю. Інакше можна принести додому вагітну самку. Здоровий джунгарик кругленький, з блискучими очима, густою шерстю без лисин і сухим задом. Увечері він активно бігає і цікавиться рукою.

Запитайте, чи не було в клітці хворих тварин, і уточніть, чистий це джунгарик чи гібрид. Якщо продавець не знає, вважайте хом’яка гібридом.

Перші 2–3 тижні тримайте нового хом’яка на карантині окремо від інших гризунів. Годуйте його і прибирайте в нього вже після решти тварин, щоб не перенести можливу інфекцію. Для перевезення додому чи до лікаря знадобиться невелика переноска з підстилкою з рідного житла.