Шиншила в квартирі та догляд за нею

Шиншили добре стрибають, тому клітка має бути високою. Для однієї тварини потрібно щонайменше 80×50×100 см, для пари більше. Зручні багатоярусні клітки з полицями на різних рівнях. Відстань між полицями не більше 30–40 см, щоб тварина не падала з великої висоти.

• Полиці й будиночки робіть з необробленої деревини липи, берези чи фруктових дерев. Пластик шиншила згризе і може проковтнути.
• Підлога має бути суцільна або з дрібною сіткою, укрита підстилкою з деревних гранул чи обезпиленої стружки листяних порід. Гола дрібна сітка травмує лапи і може спричинити пододерматит.
• Колесо підійде лише суцільне, діаметром від 35–40 см.
• Сінник і поїлка з металевим носиком обов’язкові.

Щовечора випускайте шиншилу на 1–2 години погуляти в безпечній кімнаті під наглядом. Вона гризе все підряд, від дротів і плінтусів до корінців книжок, тож приберіть усе небезпечне.

Шиншила не має потових залоз, а крізь щільне хутро тепло з тіла майже не виходить. Уже від 25 °C, особливо коли волого, вона може отримати тепловий удар, від якого гине за кілька годин. А вище 28 °C тепловий удар розвивається ще швидше.

Як уберегти шиншилу від спеки

• Тримайте клітку в найпрохолоднішій кімнаті. Сонце, батарея і засклений балкон для неї не годяться.
• Повісьте біля клітки термометр і влітку поглядайте на нього щодня.
• Якщо квартира на останньому поверсі або вікна виходять на південь, улітку без кондиціонера не обійтися. Стежте лише, щоб потік повітря від нього чи від вентилятора не дув просто на тварину.
• На короткий час допоможуть охолоджена в холодильнику гранітна чи мармурова плитка і заморожені пляшки з водою, загорнуті в тканину і поставлені так, щоб шиншила їх не гризла.

Перегріта шиншила лежить витягнувшись, часто дихає, у неї червоні гарячі вуха, тече слина, вона млява. Перенесіть її в прохолодне місце, у воду не занурюйте і одразу їдьте до ветеринара.

Травлення шиншили пристосоване до бідної гірської рослинності. Раціон шиншили складається з таких кормів.

• Якісне сіно без пилу і цвілі, скільки з’їсть.
• Однорідні гранули для шиншил, приблизно 1–2 столові ложки на день. Із сумішей тварина вибирає лише найсмачніше.
• Сушені трави, наприклад кульбаба, подорожник, ромашка, листя малини, а також сушена шипшина.
• Гілки яблуні, груші, верби, ліщини для гризіння.

Свіжа соковита зелень, фрукти, сухофрукти, горіхи, насіння соняшнику, хліб і солодке спричиняють здуття, діарею і ожиріння печінки. Як ласощі краще давати сушену квітку чи травинку. Родзинку або шматочок сушеного яблука давайте не частіше ніж раз на тиждень.

Свіжа вода в поїлці має бути завжди. Новий корм вводьте поступово, протягом 1–2 тижнів.

Густе хутро шиншили після намокання сохне дуже довго. За цей час тварина мерзне, а на вологій шкірі розвивається грибок. Тому у воді шиншилу не купають. Вона чиститься, качаючись у спеціальному вулканічному пилу.

• Купуйте пил саме для шиншил. Пісок для хом’яків грубий і псує хутро.
• 2–3 рази на тиждень ставте в клітку купалку, тобто глибоку ємність із шаром пилу 2–3 см. Через 10–15 хвилин її прибирайте. Якщо ванночка стоїть постійно, пил пересушує очі й шкіру, і тварина починає ходити туди в туалет.
• Просіюйте пил від посліду, а повністю міняйте раз на 1–2 тижні.
• Коли вологість у кімнаті понад 60%, купати можна частіше.

Скуйовджене, жирне на вигляд хутро означає, що шиншила купається замало або в кімнаті надто волого. Якщо після купання червоніють очі, робіть ванни рідше і покажіть тварину лікарю.

Шиншили соціальні, і зазвичай їх тримають парою самок або самців. Різностатева пара почне розмножуватися, а часті вагітності виснажують самку, тому самця краще каструвати.

До рук шиншила звикає повільно і рідко любить, коли її тискають. Не хапайте її за хутро. Від переляку чи грубого захоплення вона скидає жмут шерсті, щоб вирватися, і на цьому місці хутро відростає кілька місяців. Беріть тварину знизу під груди, а другою рукою підтримуйте задні лапи біля основи хвоста. Тягнути за хвіст не можна, бо шкіра на ньому легко травмується.

• Переростання зубів трапляється найчастіше. Корені зубів можуть рости в бік очей і щелепи. Запідозрити проблему можна, якщо шиншила слинить, має мокре підборіддя, сльозиться, перебирає їжею і худне.
• При шлунково-кишковому стазі й здутті шиншила не їсть, послід дрібний або його немає. З цим їдуть до лікаря негайно.
• Тепловий удар, про який ішлося вище.
• Дерматофітія дає лисини з лущенням на носі, вухах, лапах і передається людині.
• Діарея буває від соковитого корму, надлишку ласощів або інфекції.
• Гризіння власного хутра часто пов’язане зі стресом, нудьгою чи нестачею клітковини.

Як і в інших травоїдних гризунів, частина антибіотиків, даних усередину, руйнує мікрофлору кишечника. Тому препарат обирає лише ветеринар, який працює з екзотичними тваринами, а не порадники з форумів.

Беріть шиншилу віком від 3 місяців. У здорової тварини густе блискуче хутро без проплішин, чисті сухі очі, сухі ніс і підборіддя, оранжеві різці і послід у вигляді щільних продовгуватих гранул. Попросіть показати, де тримають тварин. Сира підстилка, запах аміаку і задуха в приміщенні мають вас насторожити.

Перші 2–3 тижні тримайте новеньку окремо від інших шиншил, доки ветеринар не огляне її зуби та шкіру. Дорослих шиншил знайомлять поступово. Спершу клітки ставлять поруч, потім влаштовують спільні вигули на нейтральній території.